конец жизни

finis (конец, конец жизни)

gener. Lebensziel, Lebensende

 loppuelämä

end (конец, окончание, край, цель, часть, завершение)

ending (окончание, конец, флексия)

stop (остановка, останов, прекращение, конец, упор, ограничитель)

finish (отделка, финиш, окончание, конец, законченность, чистота поверхности)

last (конец, колодка, ласт, выдержка, выносливость, что-либо последнее по времени)

tip (чаевые, наконечник, кончик, совет, конец, верхушка)

close (закрытие, конец, завершение, заключение, окончание, каденция)

bottom (дно, нижняя часть, днище, основание, низ, конец)

closing (закрытие, закрывание, заключение, замыкание, конец, запирание)

extremity (конечности, оконечность, конец, крайность, край, чрезмерность)

tail (хвост, конец, хвостовое оперение, задняя часть, зад, очередь)

termination (окончание, конец, исход, истечение срока, предел, результат)

death (смерть, гибель, конец)

tag (бирка, признак, ярлык, этикетка, наконечник, конец)

back end (задняя часть, конец, конец сезона, поздняя осень)

decline (снижение, спад, падение, упадок, уменьшение, конец)

curtains (конец)

curtain (занавес, занавеска, завеса, конец, крышка, вызов актера)

finis (конец, конец жизни)

omega (омега, конец, завершение)

dissolution (растворение, роспуск, распад, расторжение, ликвидация, конец)

sunset (закат, заход солнца, вечерняя заря, конец, последний период)

quietus (смерть, квитанция, конец, расписка в уплате долга, что-либо успокаивающее, что-либо подавляющее)

heelpiece (каблук, набойка, конец, концовка)

consummation (завершение, совершенство, достижение, осуществление, осуществление брачных отношений, конец)

fag-end (негодный остаток, окурок, конец)

tail-end (конец, заключительная часть, хвост)

wind-up (конец, завершение, нервное возбуждение, страх)

latter end (конец, смерть)

м.

1) ( окончание) fine, termine

2) ( край) limite, capo, estremità f

3) ( срок) fine f, termine

4) ( предмета) fine f, termine, estremità f; punta f (острого, длинного предмета)

5) (завершение чего-л., смерть)

6) мор. ( канат) amarra f, ormeggio

7) мн. спец.

1) (предел, граница) fine ж., termine м.

••

2) (путь, расстояние) strada ж., distanza ж., tratto м.

••

3) ( смерть) fine ж., morte ж.

4) ( предмета) estremità ж., capo м.

••

5) ( причальная верёвка) amarra ж., ormeggio м.

••

6) ( случай) caso м.

* * *

1) ( окончание) fine, termine

2) ( край) limite, capo, estremità f

3) ( срок) fine f, termine

4) ( предмета) fine f, termine, estremità f; punta f (острого, длинного предмета)

5) (завершение чего-л., смерть)

6) мор. ( канат) amarra f, ormeggio

7) мн. спец.

•

- отдать концы

••

* * *

1) gener. coda, culaccino, fondo, punta, scorcio (дня, недели и т.п.), ultimo, estremita, fine, apice, capo, corsa, e (bell'e) finita, esito, estremo, finale, stremo, testa

2) sl. pirla

3) obs. co

4) liter. polo

5) eng. terminale

6) econ. termine

7) mus. sbarra

-нца α.

1. τέλος, τέρμα, πέρας•

2. άκρη, άκρον, εσχατιά αμήν•

3. θάνατος•

4. δρόμος, αλλέ-ρετούρ.

5. (ναυτ.) καραβόσχοινο, παλαμάρι.

6. κομμάτι υφάσματος ή τριχιάς.

εκφρ.

до -а – ως το τέλος•

под -ом – προς το τέλος•

из -а в конец – από μια άκρη στην άλλη•

во все -ы – παντού, σ όλα τα πέρατα•

в оба - – έ. προς τα εκεί και προς τα εδώ, αλλέ-ρετούρ•

на худой конец – στην πιο χειρότερη περίπτωση•

со всех -ов – από παντού, απ όλα τα πέρατα•

в -е -ов – στο τέλος της γραφής, στο κάτω-κάτω, επιτέλους•

нет -а – δεν υπάρχει τέλος•

-а-краю (края) нет чему ή ни -а, ни краю (края) нет – ατέλειωτος (για τόπο, χρόνο)•

- ы в воду – εξαφανίστηκαν τα ίχνη•

- ов не найти – δε βρίσκεις τέλος•

пилка о двух -ах – δίκοπο μαχαίρι, είναι αμφίβολο το τέλος (καλό ή άσχημο)•

положить конец – βάζω τέρμα (σταματώ)•

сводить (свести) -ы с -ими – συνταιριάζω, κάνω να συμφω-νίσουν•

едва (ή еле, кое-как) сводить -ы с -ими – μόλις κατορθώνω και τα βγάζω πέρα ή τα βολεύω•

хоронить (прятать) -ы – (απλ.) εξαφανίζω τα ίχνη (μαρτυρίες) εγκλήματος•

и дело с -ом – και τελειώνομε, ξεμπερδεύομε.

1) (предел в пространстве) кінець (-нця), край (р. краю), ум. кінчик, кінчичок (-чка), краєчок (-чка). [Попустила низько кінці стрічок (Сл. Гр.). Кінцем ножа копирсає (Сл. Гр.). Щось лізе вверх по стовбуру до самого краю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (- ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]сок (-ска); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гузка; (пальца на руке) пучка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. рогу), (ум.) ріжок (-жка); (загнутый: полоза в санях) скорс (- са); (кнута, арапника) приконечник, хвостик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околичник (Шух.). -нец аллеи, поля - кінець (край) алеї, поля. -цы города - кінці (краї) міста; (части) дільниці (частини) міста. Палка о двух -цах - у палиці два кінці; палиця на два кінці. Всякая вещь о двух -цах - кожна річ має два кінці. В -нец чего - на кінець, на край чого. [Замчали мене кудись на кінець села (М. Вовч.). Окуляри йому зсунулися аж на край носа (Єфр.)]. Из -ца в -нец - від (з) краю до краю, з кінця в кінець. [Там (в Україні) широко, там весело од краю до краю (Шевч.). Хай вона (пісня) з краю до краю гуляє (Грінч.)]. Со всех -цов - з усіх усюд(ів), звідусіль. В -це, на -це чего - кінець, край, в (на) кінці, на край, навзкрай, по кінець, по край, на краю, з краю чого. [Сидить батько кінець стола (Шевч.). Сіла кінець столу (Тесл.). Росте вона край чистого поля (Рудан.). В кінці хуторця буде будиночок біленький (М. Вовч.). Жила вдова на край села (Пісня). Навзкрай ниви курився димок (Сл. Гр.). Десь там, по край села, гука якась-то мати (Яворн.). На краю ліса (Франко)]. Ударение во французском языке стоит на -це слова - наголос у французькій мові стоїть на кінці (наприкінці) слова. В самом -це, на самом -це - в (на) самому кінці, на самому краю, наостанці. [А наостанці, під сьогоднішньою дниною було записано (у щоденнику) усю пригоду (Крим.)]. Находящийся в -це, на -це - кінцевий, прикінцевий. Без -ца, нет -ца - без кінця, без краю, без кінця-краю, нема краю, нема кінця- краю. [Нема краю тихому Дунаю (Мет.)]. Не имеющий -ца - безкраїй; срвн. Бесконечный. Точить -нец ножа - гострити кінець ножа. Соединить два -ца - сполучити два (обидва) кінці. -нец к -цу - кінець (кінцем) до кінця, край до краю. Прятать, хоронить -цы - ховати кінці. И -цы в воду - і кінці у воду. Сводить -цы - добре орудувати (своїми) справами, викручуватися, крутити-вертіти. Сводить -цы с -цами - зводити кінці з кінцями, жити ощадливо. Еле сводить -цы с -цами - ледве перебуватися (перемагатися). -цы с -цами не сходятся - кінці з кінцями не сходяться. -нец глухой, техн. - кінець сліпий;

2) (отрезок ч.- л.) кінець, край чого. Бросить -нец с лодки - кинути кінець (кінець мотуза, мотуз) з човна;

3) (торговая единица) шматок (-тка), сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою). -нец пряжи - пуд пряжі. -нец снасти - сто сажнів снасти. Хазовый (казовый) -нец - показний кінець (край);

4) швальный -нец (верва) - дратва;

5) (доля) частина, частка, пайка. У нас подать на два -ца разводят - у нас податок (подать) розписують (розкладають) на два півріччя;

6) (о расстоянии) кінець, перехід (-ходу), переїзд (-ду). Большой, порядочный, добрый -нец - довгий (далекий, здоровий, добрий) кінець (перехід, переїзд), не блигомий світ, добра промашка. [Такі переходи здорові од вокзалів до тюрми (Теел.). Од нас до вас не блигомий світ - за годину не дійдеш (Київщ.). До лісу добра промашка (Звиног.)]. Нанять извозчика в один -нец - найняти візника на один кінець. Оба -ца - обидва кінці; туди й назад. В оба -ца - на обидва кінці; туди й назад;

7) (предел времени и действия) кінець, край, приконеччя. [Надіходив кінець лекції (Крим.). Всьому під сонцем край один, всьому земному - тлін і тлін (Філян.). Сиджу в кімнаті, жду краю ночі (Черняв.). Уся зима була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)]. Начало и -нец - початок і кінець. Не иметь ни начала, ни -ца - не мати ні початку, ні кінця (ні краю, ні кінця-краю). От начала до -ца - від (з) початку до кінця. Нет ни -ца, ни краю - нема кінця-краю. -ца-краю не видно - кінця- краю не видк[н]о. В -це, на -це - в кінці, наприкінці, наостанці, наостан[т]ку, на приостанку, на остан[т]ок, на скінчанні, на скінчу, на скінчі (Куліш); (напоследок) напослідок, напослідку. [Наприкінці того-ж року поїхав він на Херсонщину (Єфр.). Дякую вам за вашу прихильність, що хоч наостанці виявилась (Крим.). Лаговському бажалося, хоч наостатку, на прощання, надивитися на них (Крим.). Що це він на приостанку розказував? (Борзен.) Криваві чвари, що почались на скінчанню 15-го віку (Куліш). На скінчу схопила себе обіруч за лиця (Свидниц.)]. В -це месяца, года - в кінці, наприкінці, під кінець, в кінець, наостанку місяця, року; з кінцем місяця, року. [Якось я вже в кінець літа прийшла (Грінч.)]. В самом -це, в -це всего - наостанці, наостан[т]ку, наостан[т]ок, насамкінець, на(при)послідку; срвн. Напоследок. В -це-концов - кінець-кінцем, нарешті, врешті, наостанку, наостанці, насамкінець. [Кінець-кінцем ніхто не знав, що можна, чого не можна (Єфр.). Він слухав усього пильно, радувався, а все-таки нарешті осмутнів і задумався (М. Вовч.). Покинувши чесну працю, руйнував своє село і врешті підпалив клуню (Грінч.). Наступництво політичної й духовної власти наостанці переходить з Візантії на Русь (Єфр.)]. Под -нец - наприкінці, на кінці, під кінець, при остан[т]ку, наостан[т]ку, на остан[т]ок, при послідку; срвн. В конце. [Навіть в душі нам залізти забажали на кінці (Франко). При остатку козачка заграли (Житом. п.). Розмови наші, співи й на останок уривчаста, палка, завзята річ (Л. Укр.). Тепер я при послідку своєї служби і під суд попав (Звиног.)]. К -цу - під кінець, на кінці, наприкінці. К -цу лета - під кінець (наприкінці) літа. Дело близится к -цу - справа доходить кінця (краю). В -нец, до -ца - вкрай, до краю, до решти, до остан[т]ку, до останнього, до-щенту, геть, геть-чисто. [Збавив своє здоров'я вкрай (Звиног.)]. Разбранить в -нец - вилаяти на всі боки (на всі заставки) кого. До -ца - до кінця, до краю, до останку, до послідку; (всё до капли, решительно всё) до щерця, до ґрунту, до щаду, (вульг.) до канцура, до шниру. [До кінця там досидів (Сл. Гр.). Будуть захищатись до краю (Коцюб.). Як не дасть бог талану змалку, то й не буде до останку (Номис). Кажи всю правду до щерця (Мова). Очі, шию, голос твій буду пить до щаду (Пачов.)]. До -ца жизни, дней - довіку, довічно, повік, до смерти, віку, до суду-віку, до віку й до суду, до кончини (до скінчання) віку, поки живота. [Гуляла-б довіку дівчиною молодою (Мет.). Не взнать тому весни повік, хто серцем холодний (Самійл.). Будеш у мене до смерти-віку хліб-сіль уживати (Дума)]. При -це жизни - наприкінці життя, на скінчанні (на сході) віку. Не без -ца же - не довіку-ж, не доки. [Пора була молодих за стіл сажати, не доки тут стояти їм (Сл. Гр.)]. Достигнуть желаемого -ца - дійти бажаного (жаданого) кінця. Положить -нец чему - зробити (покласти, дати) кінець (край) чому, берега дати чому. [Треба рішуче цій практиці зробити кінець (Н. Рада). Цьому процесові край вже покладено (Єфр.)]. Чтобы положить -нец этим толкам - щоб покласти край цим пересудам, поговорам. Приводить, привести, доводить, довести до -ца что - доводити, довести до кінця, (до) краю що, доходити, дійти краю у чому, довершити що. [Тепер, щоб ви знали, треба краю доводити, коли й де вінчати (Шевч.). Він не вміє нічого довершити (Л. Укр.)]. Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -цу - доходити, дійти краю (до краю, до кінця), кінча[и]тися, (с)кінчитися, бути на скінчу (Свидн.), вийти на кінець; срвн. Приходить 1. [Третя зима його життя доходила краю (Короленко). Екзамени дійшли до краю (Крим.)]. Дело приближается к -цу - справа доходить кінця. Приходило к -цу что у кого - став (почав) вибиватися з чого хто. [От і стали ми з харчів вибиватись (Короленко)]. Пришло к -цу что - (с)кінчилося що, завершився кінець чого, в чого. [У денної бійки кінець завершився (Рудан.)]. Водка приходит к -цу (шутл.) - горілці видко денце. Расследовать, узнать дело до -ца - розслідити (розвідати, дізнати) справу до кінця (до краю), дійти кінця справи. [Не дійшли ми кінця сеї справи (Куліш)]. -нец света (мира) - кінець (кончина) світу (світові). Вот и -нец всему - от і край усьому; от і все (с)кінчилося; от і по всьому. Всему есть -нец, всё имеет свой -нец - всьому (на все) є (єсть) кінець (край). -нец слезам, заботам - кінець (край) сльозам, турботам. -нец службы - кінець служби[і]; (завершение) відслуга. Ещё не настал -нец его несчастьям - ще не настав (не прийшов) кінець його нещастю. -нец делу; дело с -цом; да и -нец - скінчено справу; та й по всій справі; та й край! та й уже! та й квит! та й конт! по цей дуб миля. -нец чему - по чому. [Вже по дощеві (Звиног.)]. -нец был бы мне, будет нам - було-б по мені, буде по нас. Пришёл кому -нец - прийшов кінець кому, прийшла на кого остан[т]ня година, (перен.) урвався бас, урвалася нитка (вудка) кому, (фам.) сів маком хто. Тут тебе и -нец (капут, аминь) - тут тобі й край, капут, амінь, рішенець, решта, (провинц.) рехт, гак, хата, ярмиз, саксаган, амба, капець, капурис, каюк. -нец - делу венец, -нец дело венчает (красит) - кінець - ділу вінець (Номис). Не смотри начала, смотри -ца - не вважай на цвіт, бо чи буде ще плід. Не хвались началом, похвались - цом - не хвались починаючи, а похвались кінчаючи. На худой -нец - в найгіршому разі. Всему бывает -нец (о терпении) - на всякий терпець буває кінець;

8) (цель) мета, ціль (-лі). На какой -нец ты это делаешь? - нащо (навіщо) ти робиш це?

* * *

конец (end, ending, stop, finish, last, finis)

конец жизни (finis)

(sg. only)

1) конец (пишется в конце книги)

2) конец жизни

* * *

(n) конец

* * *

* * *

* * *

I

сущ. конец:

1. предел, граница, последняя точка чего-л., имеющего протяженность. Yolun sonu конец дороги, küçənin sonu конец улицы

2. последний момент чего-л., протекающего во времени. Əsrin sonu конец века, minilliyin sonu конец тысячелетия, ayın sonu конец месяца, ilin sonu конец года, qışın sonu конец зимы

3. завершение действия, дела, занятия. Dərsin sonu конец урока, yarışların sonu конец соревнований, görüşün sonunda в конце встречи, müharibənin sonu конец войны

4. заключительная часть литературного, музыкального и т.д. произведения. Romanın sonu конец романа, filmin sonu конец фильма

5. смерть. Ömrün sonu конец жизни, həyatının sonu конец чьей-л. жизни, sonu çatmışdır kimin пришел конец чей, к ому

6. то, чем заканчивается, завершается что-л. Hadisənin dəhşətli sonu страшный конец происшествия, işin sonu göstərər покажет конец работы

II

1. конечный (являющийся завершением какого-л. процесса, цикла и т.д.). Son məqsəd конечная цель, son nəticə конечный результат, son hədd конечный предел

2. последний:

1) конечный в ряду однородных предметов, явлений и т.п. Son dəqiqə последняя минута, пед. son dərs последний урок, son zəng последний звонок; son görüş последняя встреча, son məktub последнее письмо

2) непосредственно предшествующий чему-л. или настоящему. Son illər последние годы, son yay последнее лето

3) самый новый, который только что появился. Son dəb последняя мода, son nailiyyət последнее достижение, son xəbərlər последние известия, jurnalın son nömrəsi (sayı) последний номер журнала

4) предсмертный. Son arzu (istək) последнее желание, son nəfəs последнее дыхание, son saat последний час, son dəfə в последний раз

5) окончательный, заключительный, решающий. Son mərhələ последний этап, son hazırlıq işləri последние приготовления

3. окончательный (полученный в конечном итоге). Son qərar окончательное решение, son nəticə окончательный вывод, son hökm окончательный приговор

4. заключительный (последний, завершающий). Son iclas заключительное собрание, son tur заключительный тур, son fəsil заключительная глава, son söz заключительное слово

5. крайний (последний, предельный). Son zərurət крайняя необходимость, son müddət крайний срок; sonuna qalmaq nəyin оставаться, остаться до конца чего; son vaxtlar в последнее время; son günlər в последние дни; sonu var nəyin имеет конец что; sonu yoxdur nəyin конца нет чему; sonu görünmür nəyin конца не видно чего; son qoymaq nəyə положить конец чему; sonuna çıxmaq:

1) nəyin израсходовать, истратить что

2) nəyin закончить, завершить, довести до конца что

3) kimin, nəyin ликвидировать, уничтожить кого, что; sona yetirmək (çatdırmaq) nəyi доводить, довести до конца что; завершить, закончить что; sona yetmək (sona çatmaq):

1) доходить, дойти, добираться, добраться до конца

2) завершаться, завершиться, заканчиваться, закончиться. Dərs sona yetdi урок закончился, müharibə sona çatdı война закончилась; son qəpiyinə qədər до последней копейки; son damla qanınadək до последней капли крови; son nəfəsədək до последнего издыхания; son nöqtəsinə qədər до последней точки; son gücünü toplayaraq (toplayıb) из последних сил; son güman yeri последняя надежда; son nöqtəsinə çatmaq дойти до последней точки; son dərəcə в высшей степени, исключительно, очень